Коли ніхто тебе не знає
І чомусь мені дуже добре в цьому стані.
Остія, Рим
Я таки замовила каву італійською мовою — ту саму, що на фото ☕️☕️
Хоч і було трохи ніяково, та цікавість перемогла.
“Buongiorno! Due latte con latte di soia, per favore.”
Ви теж можете сказати цю фразу й раптом відчути себе якось інакше.
“Бу-он-джо́р-но! Ду-е ла́тте кон ла́тте ді со́я пер фаво́ре.”
Що означає:
“Добрий день! Два латте на соєвому молоці, будь ласка.”
Бариста посміхнувся і показав 👍👍
Ми з подругою теж посміхались, а далі вже перейшли на англійську, бо я вивчила тільки цю одну фразу.
У подорожах я люблю це особливе відчуття свободи — коли тебе ніхто не знає.
І чомусь мені дуже добре в цьому стані.
Я думала, що це лише моє відчуття. Але подруга, повернувшись додому в Англію, написала мені:
"Я сумую за тим відчуттям, коли все навколо нове і тебе ніхто не знає."
І я одразу подумала:
"Так… мені це дуже знайоме."
Мене цей стан наповнює енергією і творчістю.
Можливо, ми просто втомлюємось від звичного навколо. Від ролей, які постійно граємо там, де живемо.
І, можливо, побути "ніким" якийсь час — це теж відпочинок.
До речі, одного разу в Канаді я вирішила піти трохи далі.
У Starbucks на питання:
"Як вас звати?"
я раптом відповіла:
"Рейчел."
Чому саме Рейчел? Мабуть тому, що тоді під час довгих перельотів до Канади я часто дивилась серіал "Друзі".
Бариста написав на стаканчику: Rachel.
Я сіла чекати свою каву.
І далі почалось найсмішніше.
"Rachel, your coffee is ready."
Тиша.
"Rachel..."
Тиша.
І лише десь на третій раз я згадала:
Та це ж я сьогодні Рейчел.
Більше я не називалась чужим ім’ям, але це було дуже весело.
А ще з минулого року у мене з’явилась нова тревел-ідея.
Якщо є можливість — зі шумної столиці їхати трохи ближче до моря.
Минулого року ми з подругою так зробили у Нідерландах: з Амстердама потрапили у тихий і затишний Зандворт біля моря.
Усього пів години потягом — і вже зовсім інша атмосфера.
Цього разу я вже точно знала: з Риму треба їхати в Остію.
Лише година дороги — і зовсім інший світ.
І цей контраст та те, наскільки атмосфера навколо впливає на стан та рівень енергії, мене досі дивує.
Так, у столицях є свій вайб і свої плюси.
Біля моря — свої.
І тут я подумала: А навіщо щось одне обирати, якщо можна все чудово об’єднати.
Іноді достатньо лише трохи змінити напрямок руху, і разом з ним змінюється стан.
Якщо історія відгукнулась, стало трохи тепліше на душі або з’явилась усмішка — можеш пригостити мене кавою для нової тревел історії ☕
Дякую, що читаєте та пригощаєте.
Пригостити мене кавою можна тут:
Остія, Рим
