Відчувати себе як вдома
Соffeedesk, Baршава
Рушаю далі. А далі — Варшава.
Я вже перестала рахувати, скільки разів була тут від початку війни. До війни — лише один.
Сьогодні Варшава, іноді Краків — це для мене міста перепочинку. Місця, де можна зупинитись, видихнути, набратись енергії і рухатись далі.
Є міста, в яких, повертаючись знову і знову, починаєш відчувати себе як вдома. Колись це було лише мрією.
Я не вміла подорожувати одна. Боялась усього через відсутність досвіду. Але він приходить тільки тоді, коли подорожуєш наодинці і береш на себе відповідальність.
З часом у мене з’явилась тревел звичка —під час кожної подорожі записувати: що можна покращити.
Щось спростити. Щось зробити інакше. Щось додати нове.
Як цього разу — у кожній новій країні буду замовляти каву їхньою мовою. Щось нове, для нових нейронних зв'язків і нових знайомств.
Щоб відчувати себе як вдома, я можу зупинятись у тих самих готелях, заходити в уже знайомі кафе, починати ранок і завершувати день своїми ритуалами.
Я називаю це — возити свій стиль життя з собою.
Пам'ятаю, колись навіть одну фразу англійською в кафе була складно вимовити. А тепер це просто частина дороги.
Звісно, англійську варто вивчати, щоб вільно подорожувати. Але зараз, з появою ШИ, мова вже не здається бар’єром.
Нещодавно я прочитала книгу італійською, хоча мови не знаю. А в потязі до Варшави поруч їхав бразилець, який говорив українською і не боявся помилок. Ми підказували йому — і це було весело і спонукало знайомству.
Часто ми боїмося нового. Невідомого.
Але варто кілька разів пройтись тією самою вулицею, зайти в те саме кафе, сказати одну фразу іноземною мовою— і з’являється відчуття знайомості й спокою.
Люблю ці відчуття, коли кожне місто стає трохи своїм, а ти залишаєшся собою — хоч і відчуваєш, що процес змін уже почався.
Бо кожна подорож змінює♡
Якщо ти посміхнувся(лась), читаючи це, якщо стало трохи тепліше всередині —
можеш пригостити мене кавою для нової історії ☕
Дякую, що читаєте та пригощаєте кавою.
Пригостити мене кавою можна тут:
Варшава, Польща
